Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники  зобов'язуються утворити  суб'єкт  господарювання,  визначають  порядок спільної діяльності  щодо його утворення,  умови передачі йому свого майна, порядок  розподілу  прибутків  і  збитків,  управління  діяльністю суб'єкта  господарювання  та  участі в ньому засновників,  порядок вибуття та входження  нових  засновників,  інші  умови  діяльності суб'єкта господарювання,  які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен  містити  відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення  статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків, збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші  відомості,  пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта  господарювання,  передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням  визначається  господарська  компетенція органів державної влади, органів місцевого  самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.