«Хто не зміг втримати, той тепер зобов’язаний повернути»: інтерв’ю з головою Луганщини, Артемом Лисогором

12 квітня 2023 року Президент України підписав указ про призначення Лисогора Артема Володимировича Начальником Луганської обласної військової адміністрації. На момент нашої зустрічі пан Артем пропрацював на новій посаді лише тиждень. Незважаючи на шалену зайнятість, він легко погодився на інтерв’ю, і протягом сорока хвилин ми спілкувалися про виклики і складнощі, про мрії та дії. Також очільник Луганщини розповів про «кадрові питання» та відбудову, про новий формат гуманітарних хабів та покарання для колаборантів, - ]]>ЗМІСТ ТИЖНЯ]]>.

– Прямо скажемо, в публічному просторі Луганщини Ви не найвідоміша особистість. В обговореннях в соціальних мережах та у особистих розмовах луганців щодо вашого призначення зараз основне, і поки, мабуть, єдине питання: "Хто такий цей Лисогор, і чому саме він?" Як би ви самі на нього відповіли?

– Чому саме я – це, напевно, питання скоріше до керівництва держави. Одним з основних завдань, які поставлені переді мною – є налагодження комунікації з громадами, з ВПО. Коли я працював на Житомирщині, Дніпропетровщині, то дуже багато спілкувався саме з пресою і з громадськістю. У мене є якості, які дозволяють мені ефективно комунікувати з людьми.

– Як Ви дізналися про Ваше призначення і якою була Ваша перша реакція на цю новину?

– Мені зателефонували з офісу Президента і повідомили, що указ про моє призначення підписаний. Сказали: «Збирайтеся, закочуйте рукава і вперед – працювати на Луганщину». З одного боку я зрадів, а з іншого – отримав усвідомлення тягаря і того обсягу роботи, який на мене звалився. Коли йшли попередні узгодження та процедури, все це здавалося відносно віддаленим, а коли вже з’явився указ, то думки просто полетіли – що треба зробити першим, що другим, що далі…

“Наша тема має бути про людей. Все інше – це риторичні питання"

– Ви обійняли посаду голови практично повністю окупованого регіону. Безумовно, це серйозний виклик. У чому Ви бачите своє першочергове, головне завдання?

– Одна з першочергових задач – зібрати всіх до купи і сформувати потужний склад обласної військової адміністрації, а також консолідувати навколо себе військові адміністрації громад та районів. Зробити це потрібно, оскільки є розуміння, що саме їм потрібно буде заходити на деокуповані території відразу після військових, правоохоронців та піротехніків. Там ми маємо наводити лад - відновлювати і медичну сферу, і інфраструктуру, і сферу комунальних послуг. Подивимось, що там залишилось, що вціліло після загарбників. Що можна швидко відновити. Там і на теперішній час залишаються люди. А після деокупації, скоріш за все, наші громадяни, мешканці Луганщини, які зараз в інших областях та країнах, намагатимуться відразу повертатись. І нам треба зробити так, щоб люди могли приїхати та одразу мати доступ до необхідних послуг. І тут я маю на увазі не тільки забезпечення продуктами харчування чи іншими гуманітарними вантажами, а й відновлення роботи зв’язку, пошти, банківських установ. І зробити це потрібно буде максимально швидко. А для цього дуже згодиться вміння швидко приймати рішення. Ми вже зараз аналізуємо стан кожного населеного пункту, можливість його відновлення, приблизні терміни та що нам для цього потрібно.

Тож, я впевнений, що робота військових адміністрації не повинна обмежуватись лише розподіленням гуманітарки. Є багато інших задач – і виплати, і управління фінансами, і накопичення ресурсу для майбутнього відновлення. Ми ж чітко розуміємо, що у нас окремі громади та райони вийшли не лише без техніки, але й без комп’ютерних баз. Це все треба відновити.

Крім того, те, що у області майже немає території, не означає, що життя припинилося. У нас є десятки тисяч наших громадян, які були вимушені переїхати до інших міст. Турбота про них - ще одна з ключових задач. Наша тема має бути про людей. Все інше – це риторичні питання.

Фото:Зміст тижня

– Є щось, що пов’язує з Луганщиною Вас особисто?

– Коли я перебував заступником командуючого ООС по лінії Національної поліції, то так трапилось, що з моменту активізації бойових дій, з 24 лютого 2022 року, в зоні моєї відповідальності була саме Луганщина. До речі, коли атакували Щастя, саме там ми взяли перших чотирьох полонених з початку повномасштабного вторгнення. Потім був Сєвєродонецьк. Потім Лисичанськ. Від початку до кінця я з різними підрозділами перебував на території Луганщини. У мене є внутрішня відповідальність за повернення області, яку ми не змогли втримати. Звичайно, далеко не все залежало від нас. Але тепер мені дуже хочеться повернутися.

Як сказав мені один генерал, привітавши з призначенням: «Хто не зміг втримати, той тепер зобов’язаний повернути». І я повністю з ним погоджуюсь – треба звільнити і відновити. Тому саме це робитимемо – звільнятимемо і відновлюватимемо. І не просто відновлюватимемо до колишнього стану, а робитимемо краще, ніж було.

– Стандартне питання для будь-якого нового керівника регіону: що з кадровою політикою, очікувати на прихід "нової команди" чи в цьому плані глобальних змін чекати не варто?

– Спочатку я подивлюся, а потім буду приймати рішення. Я не скажу, що тут якась погана команда працює. Або, що хтось взагалі не працює. Мене трохи напружує існуюча практика роботи в дистанційному режимі. Тому ми зараз зберемося в єдине ціле. Завжди легше працювати з людиною і спілкуватися, коли бачиш її очі. Ти ставиш завдання і очікуєш на його виконання. Це мій підхід, що сформувався по ходу служби: є завдання – є виконання.

Жодного упередженого ставлення у мене ні до кого зі співробітників немає. Вже зараз я бачу, що треба організовувати добір людей – у нас є окремі вакансії. Я хочу, щоб саме мешканці Луганщини заповнили ці вакансії. Бо це люди, які потім повернуться до себе, на свою рідну землю.

А в цілому про кадрові зміни – подивимось, життя покаже...

"Від початку до кінця я з різними підрозділами перебував на території Луганщини. У мене є внутрішня відповідальність за повернення області, яку ми не змогли втримати"

– Зараз мешканці Луганщини розкидані по всьому світу. З одного боку їх закликають інтегруватися в приймаючі громади, а з іншого, якщо ми мріємо про повернення, нам варто зберігати і свою локальну ідентичність. Якими можуть бути дії з боку обласної влади в цьому напрямку?

– Тут основна ідея – організація роботи регіональних офісів таким чином, щоб люди могли приходити туди не тільки для отримання гумінатарки, але й для спілкування. Ми повинні своїх людей, ми повинні своїх людей, луганчан, утримати у наших громадах. Ми ж чітко розуміємо, що ми повертатимемось. А повертатися треба з людьми. Якщо ми просто звільнимо території, а наші громадяни туди не поїдуть, то це буде неправильно. Я зараз дуже багато спілкуюся з людьми з Луганської області. І я можу сказати – всі мріють про повернення. І навіть, коли мова йде про ті населені пункти, що зруйновані в нуль.

Я розмовляв з головою військової адміністрації однієї з таких громад. Я говорив – треба чітко враховувати всі ризики відбудови таких громад – може варто побудувати щось поряд, на якійсь відстані від зруйнованого міста. А у відповідь я чую: «Ні-ні, давайте зайдемо туди, і ми повністю відновимо місто. Але відновимо на тому самому місці. Треба зробити це саме там». І говориться це настільки впевнено, що я вірю – люди повернуться, і вони відновлять своє. Це наші міста, і ми їх відновимо. Це справді круто.

– Одним з ключових напрямків Вашої роботи стане, безумовно, підтримка ВПО. Діяльність створених гуманітарних хабів має широкий спектр відгуків – від щирої подяки за надану допомогу до безжальної критики щодо підходів до розподілення цієї допомоги. Яке Ваше відношення до цих структур, і чи плануються дії по оптимізації їхньої діяльності?

– Що стосується хабів, я зараз занурююсь в цю ситуацію. Я планую об’їхати їх усі, зустрітися на їх базі з громадами. Але вже зараз у мене є бачення щодо реорганізації діяльності цих хабів. Я спілкувався з цього питання з керівниками структурних підрозділів. Я хочу подивитися на діяльність хабів дещо ширше. В моїх планах зробити так, щоб на базі кожного хабу працював повноцінний ЦНАП. Також ведуться перемовини з міністерством внутрішніх справ по організації там представництв сервісних центрів. Коли співробітник, який має відповідне обладнання, зможе просто на місці надавати громадянам відповідні послуги. Крім того, хаби мають виконувати і функції своєрідних навчальних центрів, чи, скоріше, центрів перепрофілювання.

Також ми хочемо організувати на базі хабів прийом громадян. Щоб ті питання, що виникають, ми могли почути саме звідти. Де яка проблематика? Де чого не вистачає? В чому є складнощі? Треба отримувати інформацію, аналізувати її та приймати відповідні рішення. Так що ми принципово хочемо розширити функціонал хабів. Ми хочемо, щоб це були повноцінні офіси Луганської області – своєрідні посольства, куди громадяни можуть прийти, аби отримати інформацію та різні послуги.

Трохи пізніше ми презентуємо те, як ми це бачимо. Зараз ми робитимемо центральний офіс в Дніпрі. В цьому місті тільки офіційно зареєстровано 46 тисяч ВПО з Луганщини. По факту їх, скоріше за все, навіть більше - не всі мають бажання реєструватися.

Фото: Зміст тижня

– Одне з найбільш болючих питань для ВПО – житло. Може у Вас вже є задумки, ідеї, підходи, що можуть пом’якшити ситуацію?

– Питання організації тимчасового проживання – це зараз одне з найбільших і найболючіших питань. При цьому це скоріше завдання державного рівня.

Є ідеї розвитку існуючих шелтерів. Але є дуже багато питань щодо їхнього фінансування та цільового використання, оскільки будь-яке приміщення, яке ми беремо, потребує ремонту та переобладнання. І є дуже багато питань, як це робити, як вкладати бюджетні кошти в цей ремонт і як з цим всім бути в перспективі. Зараз прийнято 11 регіональних відповідних програм, акумульований певний обсяг коштів, щоб можна було щось робити одразу  після звільнення Луганщини.

– Важко переоцінити роль громадянського суспільства, яке вкотре під час війни проявляє свою ефективність та здатність до самоорганізації. Допомога з евакуацією, надання гуманітарної допомоги, культура, просвітництво, інформування, діалогові практики, нові управлінські підходи, підтримка бізнесу, досвід роботи з міжнародними донорами, які дуже вітають партнерські ініціативи влади та громадськості – як Ви плануєте використовувати ці скарби при організації роботи військової адміністрації з громадськістю?

– Громадяни України, і мешканці Луганської області в тому числі, продемонстрували всьому світу, як можуть діяти згуртовані громади в будь-якій ситуації. Коли під страшними обстрілами люди все одне допомагають один одному. Коли за короткий проміжок часу люди відгукуються та збирають величезні кошти на дрони чи інші потреби військових. Це викликає щире захоплення. І тому тема комунікації з активною громадськістю – це правильна і нормальна тема. І вона має бути. Ми готуємо таку зустріч. Не все одразу. Я тільки п’ятий день на посаді і маю зараз дуже багато питань – і з військовими, і з населеними пунктами, що під постійними обстрілами. Але найближчим часом я планую об’їхати всі хаби, поспілкуватися як з керівництвом громад, так і з мешканцями. В планах поїздки в Вінницю, Рівне та на Львівщину. Я для себе повинен зрозуміти, де чого не вистачає, де яка проблематика, оскільки неможливо керувати будь-якою організацією, сидячи в кабінеті або слухаючи тільки тих, із ким ти працюєш. Я готовий на таких зустрічах стикнутися із негативом. Але і негатив, і позитив – це суб’єктивні речі. Якщо щось робиться, то негатив поступово може перетворитися на позитив. Тут не треба зупинятися. Тут треба йти і просто розмовляти з людьми. Я цього не боюся.

"Я вірю – люди повернуться, і вони відновлять своє. Це наші міста, і ми їх відновимо"

– Щодо тих, хто залишився в окупації, там люди живуть в інформаційному вакуумі, не бачачи і не чуючи нічого, крім пропаганди рф. Які шляхи для реінтеграції цих людей ви бачите і чи потрібно взагалі зараз про це говорити? Та як бути з ідейними прибічниками так званого «руского міра»?

– Зрозуміло, що ми маємо вже ціле покоління, яке виросло під впливом ворожих наративів. З цим точно щось доведеться робити. Від технічних рішень – що дозволяють повністю подавляти ворожі інформаційні етери, до системної виховної та патріотичної роботи. Ми ж чітко бачимо закономірність – там, де йде активна робота щодо справжнього виховання патріотизму, там все функціонує нормально. Тепер точно не працюватиме правило «і вашим, і нашим». Мені дуже подобається слоган, який використовують в Литві - «Ти живеш на нашій землі – тому виконуй наші Закони». І ось це як раз і буде основним орієнтиром. 

Що стосується прибічників «руского міра», то ті особи, яких можна віднести до цієї категорії, при нашому наступі втечуть відразу. Ми вже бачили це по Харківщині, по Херсонщині, коли ці люди тікали поперед російських військ. Тут питання інше – чи пустить їх до себе «рашка»? Коли до цього дійде – тут алгоритм напрацьовуватиметься державою, тому що це дуже глобальне питання.

Фото: Зміст тижня

– Відновлення зруйнованих міст Луганської області. Що необхідно робити, наскільки це можливо і чи доцільно? Чи планується діяльність по розробці інфраструктурних та житлових проєктів? Може варто вже зараз залучати до цих процесів місцевий бізнес і міжнародних партнерів та відкрито обговорювати запропоновані ідеї?

– Що стосується відновлення, то тут є чітка та дуже зрозуміла позиція. Ми потребуватимемо допомоги. Це ж непроста задача - відновити, а в більшості випадків - з нуля побудувати навіть одну адміністративну будівлю. Проте тут є своєрідна можливість – нове завжди можна створити кращим, ніж було старе. Вже зараз є усвідомлення того, що будівництво або відновлення займе дуже багато часу і потребуватиме дуже великих коштів. І сама відбудова постане  непростим процесом.

Перше, що ми маємо зробити – це забезпечити людей світлом та водою. При цьому окрім водопостачання, ще й гостро постане питання каналізації. Бо зараз в Сєвєродонецьку, наприклад, усі три каналізаційні колектори знищені повністю. Зараз все просто виплескується… Є усвідомлення, що всі комунікації доведеться прокладати наново. Дуже багато питань є з водою. Зокрема в Білогорівці, за даними військових, водяна шлюзова підстанція також розбита повністю. А це був основний постачальник води як на Лисичанськ, так і на Попасну. Проте поступово все вирішуватимемо. Є привід побудувати щось нове, що буде кращим, ніж було раніше.

Крім того, перед нами постає ще одне величезне питання. Я маю на увазі екологічний аспект. Ми вже маємо сильно забруднену територію. В тому ж самому Сєвєродонецьку та Рубіжному зафіксовані випадки, коли ворог підривав цистерни з азотною кислотою та іншими хімічними речовинами. До того ж у нас наявна величезна кількість побутового сміття і сміття, що утворилося внаслідок руйнування будинків. Тобто екологічна проблема постане дуже гостро. А зараз, коли там не має нормального водопостачання, коли не працює каналізація та коли ми маємо низку затоплених шахт - ситуація буде все більше загострюватися.  

Що стосується взаємодії з місцевими підприємцями, то це одне з пріоритетних питань, тому що підприємців треба повертати на звільнену Луганщину. Всіх тих, хто раніше там працював, бо зараз вони відновлюють діяльність в інших областях. Але їх треба буде повертати. І для цього потрібно зробити певні кроки. Мається на увазі, що потрібно розробити на національному рівні якісь механізми на кшталт податкових канікул. Впроваджувати систему привілеїв, щоб підприємці поверталися в область і вкладали кошти в розвиток регіону. І це має відбуватися максимально прозоро. Планів дуже багато. Але головне зараз, і я думаю, що це обов'язково станеться – вийти на кордони 1991 року. Все зараз залежить від Збройних сил України. Я думаю, що все в нас попереду, і все буде добре!

– Що б ви сказали, звертаючись зараз до всіх луганців?

– Мешканцям Луганської області я хочу сказати одне – все буде! У нас на Луганщині все буде найкраще. Я думаю, і територію ми звільнено, і все відбудуємо, і зробимо гарну, квітучу, європейську, прогресивну Луганщину. І я для цього хочу зробити все. І прошу у громадян підтримки, бо без неї в такій справі важко. Важко битися з вітром самому, а коли гуртом, то завжди легше.

Олена Ніжельська

Джерело: ЗМІСТ ТИЖНЯ - ]]>https://zmist.org/interviews/hto-ne-zmig-vtrimati-toy-teper-zobov-yazani...]]>