"Виїжджали вночі, коли над головою летіли ракети": історія гінекологині з Сєвєродонецька та поради жінкам щодо здоров'я

Олександра на власному прикладі знає, що таке втрата дому та хронічний стрес. Та як лікарка вона впевнена у тому, що війна — не привід нехтувати своїм здоров'ям.

Корисну інформацію для жінок та свою історію життя у новому місті сєвєродончанка ]]>розповіла]]> ]]>Східному Варіанту]]>.

Передчуття були

Олександра Крамаренко працювала лікаркою акушер-гінекологом у перинатальному центрі Сєвєродонецька. Але через  повномасштабне вторгнення з боку росії місто для життя довелося змінити, як і специфіку праці.

Фото з архівів Олександри

Тепер разом з двома дітьми, чоловіком і батьками сєвєродончанка мешкає у Дніпрі та працює гінекологинею в одному з медичних центрів.

Олександра розповіла, що передчуття й тривога щодо ймовірного нападу з боку країни-агресора були присутні, тому валізи вона спакувала ще 23-го лютого. 

"Ми не думали так:"Та ні, нічого не буде". Ми думали. А 24-го лютого прокинулися. Всі дзвонять один одному. Все. Почалося. Розбудили з чоловіком дітей. Зібралися і поїхали", — пригадує сєвєродончанка. 

"Над головою летіли винищувачі"

Спочатку родина вирішила евакуюватися до себе на дачу в село Яцьківка, що на Донеччині. Та залишитися там вдалося ненадовго.

"Нам здавалося, що це дуже далеко від будь-яких стратегічних об'єктів, тому буде все нормально. А потім почалася конкретна атака на Ізюм. Ми виїжджали серед ночі, коли над головою летіли винищувачі та ракети", — каже Олександра.

Сім'я поїхала до родичів у Дніпровську область. Після цього вирішили їхати до самого Дніпра. 

Фото квартири, у якій мешкала родина Крамаренко. Фото з архівів Олександри

Деякий час родина перебувала у гуртожитку для студентів. 

За словами лікарки, роботу вона почала шукати не відразу, бо була надія повернутися до рідного міста. 

"Місяця три ми думали, що ось-ось наш Сєвєр звільнять — і ми поїдемо додому. Але коли дізналися, що разом із нашими речами згоріла і квартира, яку ми винаймали, я пішла на роботу", — ділиться з нами сєвєродончанка.

Хвилюючий, але цікавий етап життя

Роботу Олександра шукала приблизно два місяці. Знайти роботу у державній лікарні не вдалося, бо не було вільних місць.

"Я ходила по пологових будинках. Департамент охорони здоров'я мені дав офіційну відповідь, що робочих місць у Дніпрі немає. Тоді я почала розсилати резюме у приватні клініки. Досвіду роботи в гінекології не було, тому що працювала в акушерстві. Була інтернатура. Керівниця центру "Медікум" повірила в мене і взяла на роботу. Я їй вдячна за таку можливість. У нас також працюють медсестри-переселенки. Наприклад, наша старша медсестра із Бахмута", — каже лікарка.

Фото з архівів Олександри

Олександра вже декілька разів їздила до Києва на навчальні курси гістероскопії та  естетичної гінекології.

"Перший місяць я хвилювалась, але потім звикла. Я бачу результати роботи. Мені дуже подобається", — зізнається вона.

Хронічний стрес і здоров'я після підвалів

Гінекологиня зазначає, що найчастіша проблема у жінок на тлі війни та стресу — це порушення циклу. 

"Кожна друга клієнтка звертається із цією скаргою. І кожну свою пацієнтку я запитую: "З чим пов'язуєте? Або приймали якісь препарати? Стрес?". Усі починають сміятися: "Ну, звичайно, стрес". Ми всі живемо зараз у хронічному стресі", — додає лікарка.

Також багато жінок звертається із запущеними запальними захворюваннями. За їх словами, це мешканки Бахмута, Краматорська, Харкова. Тобто жінки, які не мали доступу до лікаря, бо тривалий час перебували у бомбосховищах. 

"Влітку, коли я тільки-но прийшла працювати в медичний центр, до нас хвилею пішли жінки, які нещодавно евакуювалися до Дніпра, які нещодавно після підвалів. Вони з циститами, із загостреннями хронічних аднекситів (запалення яєчників). Жінка сиділа в холодному і на холодному, пила все підряд з ліків, а воно болить і болить", — каже Олександра.

Та серед ситуацій є і такі, коли у жінки хвороба була виявлена ще з початку року. 

"На моє питання "Коли Ви востаннє були на прийомі?" усі, як під копірку відповідають: "До війни". Замість звернень до лікарні жінки починають запитувати в подруг, шукати відповіді в інтернеті, дивитися рекламу. Потім ставити купу свічок. Нічого не допомагає. У результаті приходять до лікаря. Але, коли вони вже залікували себе всім підряд, і флора ні до чого не чутлива, вирішити цю проблему набагато складніше", — пояснює гінекологиня.

Лікування та естетика

Серед послуг медичного центру послуга, яка має найбільший попит — це лазерне лікування нетримання сечі. Найчастіше проблема виникає після менопаузи. Але трапляються випадки й після пологів.

"Коли десятиліттями жінки страждають і їм кажуть, що треба робити операцію. Але за фактом достатньо однієї процедури лазера, щоб жити повноцінним життям.

Лазером можна лікувати також легкі ступені пролапсів", — пояснює гінекологиня.

Популярними серед жінок є процедури суто естетичного характеру.

"Раніше мені здавалося, що війна — це не час для краси. А ось і ні. До мене приходили жінки на лазерні процедури та різні види омолодження. Здебільшого це місцеві, але й переселенки також є. Жінки кажуть так: "Я все життя мріяла це зробити, а зараз почалася війна і я хочу здійснити свою мрію. Бо потім може не настати"", — каже лікарка. 

Може бути й без симптомів

На тлі війни загострилася така проблема, як онкологія. Лікарка навела приклад найчастіших ситуацій.

"Жінка до війни регулярно відвідувала гінеколога, і все було добре. А тут вже майже рік війна, і вона не ходила до лікарів. Але вона й не знала. Це ж справа найчастіше безсимптомна", — пояснює Олександра.

Тому гінекологиня наполегливо рекомендує за будь-якої скарги звертатися до лікаря. Якщо ж нічого не турбує, звертатися до гінеколога потрібно хоча б раз на рік просто планово.

Обов'язково на прийомі пацієнток Олександра проводить огляд грудей.

"Мета походу до мамолога і на УЗД молочної залози або мамографії в тому, щоб спіймати новоутворення, яке менше ніж 1 сантиметр. Така пухлина легко піддається лікуванню. Зростання ж пухлини від 1 мм до 1 см займає близько 5 років. Щоб зловити проблему на її початку, потрібно хоча б раз на 5 років потрапляти на УЗД або мамографію в залежності від того, скільки жінці років. Тому що симптомів також може не бути", — зазначає лікарка.

Важлива інформація від гінекологині:

• До огляду грудей за допомогою УЗД належать жінки віком до 40 років. Жінки віком від 40 років повинні проходити мамографію хоча б раз на рік обов'язково.
• В Україні зараз діє програма медичних гарантій, за якою мамографія жінкам віком від 40 років безплатна як у державній, так і в приватних клініках за умови електронного направлення від сімейного лікаря.
• Жінки ВПО, сімейний лікар яких виїхав кудись або залишився вдома, але при цьому має доступ до електронної системи охорони здоров'я, не мають потреби спеціально йти кудись. Досить просто зателефонувати до свого лікаря і він зробить необхідне направлення.
• І найголовніше. Війна — не привід "забивати" на себе. В умовах стресу загострюються старі хронічні захворювання та виникають нові. Тому, любі наші жінки, будьте до себе дбайливіші та ніжніші. 

Також лікарка почала вести пізнавальний блог про здоров'я жінок у легкому для сприйняття форматі. Тож стежити за такою інформацію можна на сторінках ]]>Фейсбук]]> та ]]>Інстаграм]]> Олександри.

Джерело: ]]>Східний варіант]]> - ]]>https://v-variant.com.ua/article/vyihinekolohynia-z-sievierodonetska/]]>