"Він прикрашав Сєвєродонецьк": 138 років від дня народження скульптора Валентина Пухальського

Кожне місто має своє “лице” - якісь унікальні риси, які складаються з будинків і ліпнини на них, з парків, скверів, зі скульптур і фонтанів: Сіверськодонецьк не був виключенням.

Всі ми впізнаємо будівлю театру, Палац культури хіміків і площу навколо нього, архітектурні прикраси на будинках по бульвару незалежності України, поліклініку №1 з її медальйонами. На жаль, російське вторгнення багато з перерахованого пошкодило або й зруйнувало.

12 серпня виповнилося 138 років з дня народження людини, завдяки якій Сіверськодонецьк — молоде промислове місто - мав своє неповторне обличчя: це скульптор Валентин Пухальський.

SD.UA з вдячністю згадує творчий шлях земляка та пропонує читачам прогулятися Сіверськодонецьком Пухальського.

Валентин Пухальський — народжений на Донбасі вегетаріанець

Пухальський народився на Донеччині поблизу Донецька (тодішньої Юзівки) 12 серпня 1887 року у родині гірничого майстра. Відомо, що в нього було дві сестри та ще два брати - молодший Анатолій і середній з незвичним ім’ям Ермінінгельд.

У книзі про Пухальського "Він прикрашав Сєвєродонецьк", авторкою якої є Тетяна Забірко, зібрані цікаві факти його біографії. Книга вийшла у 2014 році, тоді Забірко була бібліотекаркою міської бібліотеки для юнацтва.

“Вулиця… на якій стоїть Палац культури хіміків, яскраво вирізняється серед усіх вулиць міста. Її неповторний пластичний образ створюють малі архітектурні форми, фронтони, оригінальні карнизи та пілястри, що прикрашають триповерхові будинки. Елементи ліплення, декору на будинках надають їм особливих, характерних рис, і не розглянеш, де скульптура переходить в архітектуру. Все це становить одне ціле", – йдеться у книзі.

Щодо авторки, то з відкритих джерел відомо, що після вторгнення рф в Україну у 2022 році вона разом із чоловіком переїхала з Сіверськодонецька у Москву та зверталася там у благодійний фонд з допомоги людям похилого віку: просила ліки та скандинавські палки.

Але ця стаття не про неї, а про Пухальського:

• У його родоводі є останній гетьман України Кирило Розумовський, поет Василь Жуковський, декабрист Дмитро Пухальський, революціонерка-народниця Софія Перовська, письменник Олексій Толстой.
• Пухальський у 1913 році познайомився на одному з благодійних балів в Академії мистецтв з представницею австрійської королівської родини Гедвігою — онукою Франца Йосипа. Вони закохалися і навіть заручилися. Але на заваду стали зовнішні обставини — Перша світова війна, “червона революція”, тому весілля не відбулося.
• У 1914 році до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка Пухальський виліпив півтораметрову скульптуру “Катерина”. На конкурсі вона посіла перше місце, а її автор отримав державну премію – 1000 рублів. Зараз скульптура знаходиться у Києві у національному музеї Т. Шевченка.
• У 1915 році у Харкові з’явилася на світ скульптура “Григорій Сковорода”, але згодом вона зникла.
• У 1920 році Пухальський тиждень жив у Криму при штабі Революційної повстанської армії України Нестора Махна. Контррозвідка Махна шукала молодшого брата — Анатолія, який, як з'ясувалося, емігрував до Франції.
• Під час Другої світової на початку окупації Донбасу, у 1941 році, Пухальський разом із дочкою Світланою був відправлений на примусові роботи до Німеччини. Після цього радянська влада його репресувала.
• У Сіверськодонецьк Пухальський переїхав у 1950 році та прожив там все життя, помер у 93 роки.
• Він був вегетаріанцем і любив усе живе, навіть комах.
• Пухальського пам’ятають як людину інтелігентну з почуттям такту, спокійну та виважену, а також дуже ерудовану.
• Його дружина була з харківської купецької родини Самойлових, її звали Олександра.
• Дочки Пухальського — Генрієтта та Світлана. Після закінчення медінституту Світлана приїхала до Сіверськодонецька. Валентин Ілліч як подарунок їй прикрасив фасад міської поліклініки медальйонами у круглому обрамленні з барельєфами знаменитих медиків І.І. Мечнікова, Н.І. Пирогова, І.П. Павлова, І.М. Сєченова. Світлана багато років пропрацювала у дитячій поліклініці. Через деякий час до Сіверськодонецька переїхала і її старша сестра Генрієтта — відома на той час закрійниця. Обидві вони дожили у Сіверськодонецьку до похилого віку.
• У музеї Лисичанського Гірського технікуму знаходилися шість робіт Пухальського з серії “Старий Донбас”: “Саночник, що стоїть”, “Саночник за роботою”, “Вибійник”, “Вибійник за роботою”, “Кріпильник”, “Коваль”. Не відомо, чи збереглися вони під час російського вторгнення, адже Лисичанськ дуже постраждав через бойові дії.

Як Пухальський змалював “обличчя Сіверськодонецька”: найвідоміші його роботи

На жаль, багато скульптур Пухальського, які були встановлені у молодому Лісхімбуді (майбутньому Сіверськодонецьку) 50-х років минулого століття, не збереглися через те, що автор використовував гіпс або бетон. Цей матеріал, як виявилося, для вуличних елементів оздоблення недовговічний.

"Дівчина з веслом" – найзнаковаша скульптура епохи "гіпсового соцреалізму" – теж була у міському парку і стояла у напрямку до стадіону. Разом з нею безвісти зникли "Піонерка", "Футболіст", який багато років прикрашав вхід на стадіон, а також пам'ятники Зої Космодем'янській та Лізі Чайкіній, Максиму Горькому", - йдеться у книизі про Пухальського.

Але залишилися деякі фото скульптур, які розташовувалися здебільшого у міському парку культури та відпочинку. Загалом там було багато декоративних вазонів, фонтанів.

На вході у парк відвідувачів зустрічала колонада.

Ось двометровий “Футболіст” на стадіоні "Хімік".

Медальйон з барельєфом матері та дитини був на стіні першого пологового у Сіверськодонецьку.

Фасад міської поліклініки були прикрашені медальйонами у круглому обрамленні з барельєфами знаменитих медиків.

Пухальський працював у Сіверськодонецьку разом із молодими скульпторами, художниками, майстрами художнього литва, різьбярами. Його майстерня базувалася на силікатному заводі, там же був і цех архітектурного оздоблення міста.

У своїй майстерні Пухальський створював скульптури, ескізи та моделі деталей декоративного оформлення будівель, внутрішніх приміщень у Сіверськодонецьку.

“Пухальський багато зробив для того, щоб не лише парк, а й селище стали привабливими, затишними, комфортними, щоб Сіверськодонецьк відрізнявся від інших невеликих міст”, - писав місцевий краєзнавець Сергій Каленюк.

“У 1950-і роки. Коли у місті активно боролися зі спекою і піском, коли йшло активне озеленення міста, популярними стали вази і вазони Пухальського, його фонтанчики і невеличкі басейни з фігурами “жабок” у дитсадках”, - додавав він.

Мабуть, найвідоміша робота Пухальського у Сіверськодонецьку — це будівля клубу, який став театром. Поруч з ним сквер і фонтан. На жаль, театр зруйнований під час російського вторгнення.

Також впізнаваними були чотири будинки на бульварі Незалежності України.

Або ж будівля міської ради.

Палац культури хіміків також прикрашав Пухальський, але будівля могла б бути набагато “пишніше” оформлена. Каленюк писав, що через те, що будівництво палацу затягнулося на 10 років, довелося відмовитися від скульптурних фігур, які мали б стояти на даху, та інших архітектурних надмірностей, наприклад від колон з граніту.

Будівля Сіверськодонецької дитячої музичної школи №1

25 травня 2012 року у Сіверськодонецьку на будинку, де мешкав скульптор, встановили меморіальну дошку на честь Валентина Пухальського. Чи збереглася вона - невідомо.

Олена Олександрова

https://sd.ua/news/34786