Важко навіть підібрати слова, коли йдеться про відібрані дитячі життя, про страх у маленьких очах і про майбутнє, яке просто безжально відібрали. І цей біль не вгамувати нічим. 

Сьогодні, 4 червня, Україна згадує своїх найменших янголів. Дзвіночки на деревах заміняють голоси тих дітей, які мали б зараз сміятися, бігати та просто жити.

Ця трагедія, що триває з 2014 року і переросла у повномасштабне пекло з 2022-го, випалила в наших душах не лише скорботу, а й праведну лють. Таке не прощають. Таке не забувають. Кожен, хто забрав у наших дітей дитинство та життя, обов'язково відповість. Помста і справедливість невідворотні.

За кожне серце, яке перестало битися у маленьких грудях, за кожні очі, що більше не побачать світанку, за кожне ім’я, що не пролунає — згадаємо. Ми не забудемо. Ми не пробачимо. І не зупинимось.

Вічна пам’ять.

Вічна скорбота.

Вічна любов. І вічна обіцянка — помста прийде.