24 лютого 2022 року став для нас болем, що назавжди розділив життя. До і після...
Сіверськодонецька громада, кожен її житель, назавжди закарбував в розбитих серцях і долях, зруйнованих будинках і життях, поспіхом зібраних валізах, ключів від дверей, дрібничок з дому і уламках мирного життя цю дату. І тоді здавалося, що цей лютий не закінчиться ніколи...

Та ми стоїмо. Українське суспільство об’єдналося, а боротьба стала символом незламності. Завдяки Збройним Силам України, Національній гвардії, добровольцям, волонтерам і кожному небайдужому ми продовжуємо триматися й боротися.

Схиляємо голови перед мужністю армії, невтомністю волонтерів і лікарів, перед кожним, хто боронить рідну землю, допомагає іншим та підтримує тих, хто цього потребує.

Усім їм - наша глибока вдячність і пошана. Поки ми разом - ми незламні.

Слава Україні! Героям слава!